За останні 2 роки в Укрзалізниці голова правління змінювався 5 разів. При цьому тільки один з них (Войцех Балчун) був затвердженим, а в решті випадків мова йшла про виконуючих обов’язки. Окрім цього контракти решти членів правління офіційно завершилися ще в серпні і не були подовжені. Неофіційно правління продовжує працювати доти, доки Кабмін не затвердить новий склад. А статися це може будь-якої миті.
Чи може компанія стати успішною під наглядом тимчасових керівників – навряд. На жаль більшість менеджменту Укрзалізниці за останні роки так і не пройшли шлях від призначення до відповідальності за свої дії на посаді.
Чи зацікавлене керівництво державної компанії працювати на результат і втілення реформ, розуміючи, що не отримає за свої дії ні відповідальності, ні подяки – скоріше ні ніж так.
Поки Уряд під пильним наглядом Парламенту, свідомо чи несвідомо, продовжуює тасувати колоду імен, компанія продовжує свій впевнений але безперспективний рух на місці.
Ера “в.о.” настільки вкорінилася, що найвище керівництво найбільшої державної компанії все більше нагадує декларативний орган. Зрештою за 2 роки ми так і не отримали жодного повноцінного звіту чи то від правління, чи то від наглядової ради УЗ про результати роботи – успіхи і невдачі. Про те, чи ці успіхи є достатніми і вагомими. Про те, чому ці невдачі сталися і чи не мали ми можливість їм запобігти.
Попри гучні анонси швидко навести лад в Укрзалізниці після “польської лихоманки” Уряд так і не зміг затвердити для залізниці ні склад правління, ні голову, ні наглядову раду, до складу якої вперше мали б увійти нібито незалежні члени.
Гарна ідея про більшість “незалежних членів” в наглядових радах державних підприємств на стадії виконання була зведена майже до нуля вимогами до цих “незалежних” кандидатів (серед яких наявність 10-ти річного досвіду роботи в органах влади або компаніях, пов’язаних перевезеннями). В обох випадках кандидати мають очевидну залежність і явно не відповідають первісному змісту цього поняття. Формула 4 на 3 (склад наглядової ради мав формуватися з 7 членів – 4 незалежних і 3 призначених Урядом) перетворилася на формулу 0 проти 7.
Хронологія заяв щодо наглядової ради УЗ очима ЗМІ:
21.10.2016р. – Гройсман: Наглядова рада “Укрзалізниці” має бути публічною та незалежною
02.11.2016р. – Профі замість чиновників: Гройсман доручив призначити нову наглядову раду “Укрзалізниці”
26.06.2017р. – Гройсман про УЗ: компанії потрібна незалежна наглядова рада
21.07.2017р. – Гройсман ініціював відбір членів наглядової ради “Укрзалізниці”
20.12.2017р. – Гройсман: я подивився на конкурсантів – є питання до багатьох з них щодо їхньої професійності.
Через 14 місяців після оголошення ініціативи про створення нової наглядової ради Гройсман фактично констатував – обирати ні з кого. Перелік кандидатів в наглядову раду ймовірно викликав у Прем’єр-міністра великі сумніви щодо їх сприйняття суспільством. Тому затвердження наглядового органу за діяльністю Укрзалізниці відклали на невизначений термін.
Не краща ситуація склалася і з затвердженням правління. Очевидно, що уряд не має кандидатуру на голову правління, яка б відповідала вимогам всіх зацікавлених сторін: коаліція, “банкова”, вантажовідправники, суспільство, працівники УЗ (при чому останні дві сторони хоч і є очевидно найменш впливовими, проте вплив їх посилюється з наближенням майбутніх виборів).
Сталося це через досить конфлікту ситуацію протистояння як всередині коаліції (за владу і вплив) так і між вантажовідправниками і оператором (за якість забезпечення перевезень). До цього варто додати тягар відповідальності, який “зненацька” впав на Кабінет міністрів – чергове невдале або нетривале призначення керівництва компанії призведе до чергових іміджевих втрат Прем’єра, який обіцяв на самому початку, що покаже як керувати країною.
Зрештою ми таки побачимо новий склад правління. Проте станеться це не в результаті пошуку найкомпетентнішого чи найефективнішого менеджера, а в результаті пошуку найбільш компромісної людини, головним завданням якої буде дотягти поїзд до станції “остання неділя жовтня 2019-го року”.
1 Коментар