Історія першого мільйону «Максмед інтернешнл»

Автор: Юрій Ніколов, “Наші гроші”

Як Балчун та його поляки підставились, підписавши листи на захист метизної «дельти» у розмірі 11 мільйонів гривень.

Якщо би ми писали дисертацію на тему «не буває абсолютної зради і абсолютної перемоги», то для ілюстративного матеріалу взяли би «Укрзалізницю».

Бо навіть одного тендерного випадку вистачить, аби вгамувати адептів обох конкуруючих таборів.

Якщо в цифрах, то формула виглядає так: спершу була тендерна ціна 130 мільйонів, потім стала 110. А ще згодом впала до 90 і на цьому зупинилась. Проблема лиш в тому, що можна було довести ціну до 80, однак не склалось. Отакий-от мікс.

А тепер деталі.

Після Майдану нові керманичі у владі перехопили потоки по багатьом напрямкам, де попередники розкрадали мільярди. Однією з таких годівничок було постачання метизів (болтів та гайок для скріплення колії) на «Укрзалізницю». В Україні їх виготовляє Дружківський метизний завод, в Росії – незабанені українськими санкціями меткомбінати на зразок «Северстали». Дружківський завод на підряди майже не потрапляв, бо занадто багатьом людям було вигідно, аби постачальником була якась «прокладка». З реальним виробником «дельту» пиляти складніше.

Після Майдану на метизи зайшла фірма «Інкомм» зі спаринг-партнером «Хануман». Кілька років ці фірми пиляли сотні мільйонів, аж доки не з’явилось НАБУ і не почались перші арешти на «Укрзалізниці». Саме по метизній справі детективи півроку тому арештували екс-директора «Укрзалізничпостачу» та ще кількох клерків УЗ та «бізнесменів», і справа вже пішла до суду.

Однак навіть така мила подробиця як кримінальна справа від НАБУ ще не лякала залізничників. У квітні 2016-го філія «Центр забезпечення виробництва» традиційно вела до розпилу на метизах очікувану суму 130 млн грн.

Однак спокійному розвитку почали заважати.

 

Спочатку ТОВ «Завод Укрзалізничбуд» запропонувало залізничникам розвести болти (для клемних та рейкових скріплень) по лотах. Оскільки тоді з’явиться конкуренція, і буде вам щастя. Розмір щастя можна оцінити з листа фірми на «Укрзалізницю», у якому «Укрзалізничбуд» вказав ціну своєї продукції, яку б він поставив у випадку розбиття тендеру на два лоти – 43 мільйони гривень. Саме стільки могла б заощадити УЗ на цих болтах на той момент. Однак залізничники вирішили, що болти та шайби для різних видів скріплень не можна розбивати на різні лоти, бо це загрожує комплексності поставки (фото праворуч).

Відтак «Укрзалізничбуд» відвалився, але на запах крові (вигляді кримінальних проваджень НАБУ) примчались інші акули. Точніше ще мальки, бо тоді «Максмед», який вписався в тендер «УЗ», ще був нікому невідомою конторою відомого донецького юриста Володимира Кашпорова, співзасновника організації «Патріотичний рух молодих юристів Донбасу».

Отже «Максмед Інтернешнл» подало заявку з ціною 110 млн грн. і показало довідку, що постачатиме теж дружківські болти. Тобто у порівнянні з очікуваною ціною – 130 млн грн. – теж досить приємна знижка, хоч і не така радикальна як у «Укрзалізничбуду». Однак навіть така мінімальна економія не збуджувала залізничників. І вони оперативно перепитали у Дружківського заводу, чи чув він таку ТОВку. Звиклий до всього завод відповів, що для цього тендеру повноваження щодо офіційного представництва інтересів виробника він надав лише «Хануману» та «Інкомму».

(Також дружківці заявили, що не давали повноважень ні, «Максмеду», ні фірмі «Укрземлебуд 2010» – четвертому учаснику того тендеру. Однак ця контора за наявними даними входила до того ж угрупування, що і «Інкомм» і мала створювати лише видимість конкуренції, тому акцентувати увагу на ній зайве).

Тож залізничники отримали привід забанити «Максмед» і наприкінці травня це й зробили. Таким чином вони вже двічі відмовились від дій на користь економії коштів (першою могла б бути розбивка на лоти).

Результат тендеру – цілком прогнозований: акцепт «Ханумана» з ціною, що лише на 0,7% відрізнялась від очікуваної вартості 130 млн грн.

У травні 2016 року «Максмед» вперше показав зуби, оскарживши в АМКУ рішення про  акцепт «Ханумана».

На той же період припадає початок більш-менш активної роботи НАБУ та САП, що зрештою завершились розгромом угрупування «Хануман»-«Інкомм» такого собі бізнесмена середньої руки Олексія Біленького.

АМКУ взяло скаргу до розгляду, і, не призупиняючи сам тендер (див. скріншот), аж у липні винесла вердикт на користь «Максмеда»: «скасувати всі рішення, прийняті після розкриття пропозицій конкурсних торгів».

Звичайною мовою це означає наступне. Залізничники мають повернутись у стан на момент розкриття пропозицій і подивитись на старі пропозиції новими очима. Але біда в тому, що АМКУ не призупиняв тендерну процедуру на період оскарження. І весь цей час з травня по липень спливали різні терміни. У тому числі і 30-денний термін укладання угоди по акцептованій пропозиції «Ханумана».

Тож від гріха подалі залізничники 14 липня вирішили взагалі відмінити тендер, бо «неможливо усунути порушення, що виникли через порушення законодавства».

І тут «Максмед» показав вже не зуби, а оскал. Фірма вдруге пішла до АМКУ з новою вимогою – відмінити відміну тендеру – і все-таки відкотити торги у стан розкриття пропозицій.

АМКУ знову пішов назустріч «Максмеду», повністю задовольнивши його бажання. Але знову не призупинив тендер на період розгляду – а це вже 17 серпня.

Щоб залізничники цього разу не з’їжджали на спливлі терміни, «Максмед» підстрахувався довідкою Інституту держави і права ім. Корецького НАНУ. Державні правники пояснили, що розгляд скарги в АМКУ сам по собі призупиняє тендерні терміни, тому антимонопольники можуть і не писати окремих слів про призупинення тендерної процедури.

(Для вічності та дискусії відмітимо 8 статтю Закону «Про здійснення державних закупівель», у якій сказано: «Подання скарги не призупиняє процедуру закупівлі, за винятком випадку, коли орган оскарження приймає рішення про призупинення процедури закупівлі. Орган оскарження має право за власною ініціативою або за заявою суб’єкта оскарження прийняти рішення про призупинення процедури закупівлі на строк до винесення рішення за скаргою, рішення про припинення розгляду скарги або рішення про залишення скарги без розгляду»).

Але на залізниці знову не задовольнили «Максмед». Річ у тім, що на той час НАБУ вже активно розробляло тендерників та завгоспів «Укрзалізниці». І детективи повністю вилучили оригінальну документацію тендеру. Тобто навіть якщо дуже захотіти, то залізничники не могли б виконати рішення АМКУ про новий розгляд первісних документів, бо їх у залізничників вже просто не було. І про це залізничники повідомляли АМКУ.

І у цьому місці «Максмед» показав, що це не просто якісь юридичні тролі. А власники дуже крутого даху.

2 листопада АМКУ втретє зобов’язав відкотити торги у момент розкриття пропозицій, оцінити їх заново і визначити найбільш економічно вигідну. А щоб залізничники не вислизнули, АМКУ пішов ще далі – надав тендерному комітету ЦЗВ копії тих копій тендерних документів, які отримав під час попередніх розглядів скарг «Максмеду». І все для того, щоб залізничники подивились на ксерокопії ксерокопій і побачили, що 110 мільйонів «Максмеду» – це вигідніше від 129 мільйонів «Хануману».

Але біда в тім, що мало який тендерник в Україні наважиться проводити оцінку ксерокопій, зроблених з ксерокопій конкурсної пропозиції. Тільки оригінали документів.

Більше того. Кожен тендерник України знає, що акцептувати пропозицію, у якій вже є прострочені довідки – це прямий шлях до проблем. Прострочена банківська гарантія – це прямий шлях до порушення законодавства. А строк дії банківської гарантії всіх учасників торгів закінчився ще у серпні, тобто ще за два місяці до третього оскарження в АМКУ.

І так само вже два місяці були недійсні самі тендерні пропозиції. У них теж є термін придатності у розмірі 120 діб.

Однак відсутність оригіналів документів, швах з банківськими гарантіями та вже фактичні арешти тендерників не зупинили залізничників. І вони 15 листопада таки підписали з «Максмедом» договір ціною 110 млн грн.

Оскаржувати в АМКУ все це було вже нікому, бо НАБУ проводило арешти вже і у кублі «Ханумана»-«Інкому».

Проблему з нейтралізацією балачок вирішили вирішувати ще одним зниженням ціни. Вже у грудні додатковою угодою ЦЗВ і «Максмед» знизили ціну метизів зі 110 до 91 млн грн. Однак про свій ґешефт вони не забули. У розпорядженні «Наших грошей» є прайс-лист Дружківського заводу того періоду. Згідно з ним, вартість необхідної «Укрзалізниці» партії болтів тоді становила б не 91, а 80 мільйонів гривень. Тобто «Максмед» отримав таки 11 мільйонів гривень за перенесення папірців з кабінету в кабінет. Бо самі болти, зрештою, як їхали зі складів у Дружківці на склади залізниці, так і їхали. Лише гроші за болти змінили траєкторію. Ну і «дельта» зменшилась. Але впала зовсім не до нуля.

Відзначимо ще один пікантний нюанс. Доповідну записку першому віце-прем’єру Кубіву та відповідь на запит нардепу Купрію по цій справі підписали не якісь досвідчені українці з правління «Укрзалізниці». Всі виправдання оборудки підписували поляки, які зі зрозумілих причин набагато гірше розбираються в українському законодавстві – керівник УЗ Войцех Балчун (лист з підписом) та члени правління Іренеуш Василевський і Ремігіуш Пашкевич (лист з підписами).

Ми поки що лишаємо за кулісами нинішніх власників «Максмед Інтернешнл», бо більш важливе інше. От провела би «УЗ» тендер так, щоби була реальна конкуренція виробників (способів для цього є безліч), то і гроші би зекономила, і метизи вже купила б, і АМКУ не напружувала і з правоохоронними органами проблем було би менше. Але, виявляється,   їй так нецікаво. Аж дивуємось – чому?