В перших двох частинах епопеї про корупцію на Укрзалізниці ми розповіли про те, як «правильні» тендерні умови та «правильні» процедури допуску на залізниці перетворюються в мільйонні схеми на постачанні запчастин до вантажних вагонів та колій. Цього разу ми познайомимо вас з компаніями, які з’явилися після початку війни та продають товари з Росії з кількаразовою накруткою. Компаніями, які знають як продавати в 5 разів дорожче і без жодної конкуренції.
Вересень 2018 року – Укрзалізниця проводить черговий тендер на закупівлю запчастин для локомотивних швидкостемірів загальною вартістю 25,5 млн. грн. В тендері приймають участь лише 2 учасники – ТОВ «Електротех» та ТОВ «НТП «Трансінвест».
Пропозиції учасників відрізняються всього на 1000 грн., але за 3 раунди аукціону формальні конкуренти не роблять жодного кроку пониження цін.
Власне це і не дивно, бо вони пропонують продукцію одного виробника – ВАТ «Электромеханика» з міста Пенза, РФ.
Цінова-пропозиція-24Обидва учасники надають ідентичні довідки і листи погодження, а тендер навіть приблизно не нагадує конкурентні дії.
При цьому вартість продукції досить суттєво відрізняється від ціни на ці товари в Росії. Так швидкосетмір 3СЛ2М залізниця купує по 86 тисяч грн. з ПДВ. Тоді як в Росії він в роздріб коштує 38 тисяч рублів. Це близько 17 тисяч грн.
Таким чином Укрзалізниця закуповує швидкостеміри приблизно в 5 разів дорожче, ніж їх продає виробник. По дорозі з Пензи до Києва ціна зростає в астрономічній прогресії, адже ніхто з українських виробників не може виготовляти локомотивні швидкостеміри і запчастини для них. Для цього треба пройти довгу процедуру погодження виробництва і допуску до застосування.
При цьому сам швидкостемір втілює технології середини минулого століття. Тільки от коштує ця технологія для УЗ по 86 тисяч. грн.
Укрзалізниці залишилася на стільки задоволеною умовами контракту, що в кінці року вирішила збільшити обсяг замовлення до 30 млн. грн. З цих 30 мільйонів УЗ могла переплатити більше 2/3 вартості.
ТОВ «НТП «Трансінвест» було зареєстроване всередині 2014 року. В розпал активної фази бойових дій на сході, мешканець вже окупованого Криму Максим Ковальчук реєструє в Києві компанію, яка стане головним імпортером залізничної техніки з Росії і не тільки.
Знайти компанію за місцем реєстрації, на жаль, не вдалося, адже в документах вказаний тільки номер будинку – вул. Пріорська, 21. Це 4-поверхова адміністративна споруда. Жодної інформації про “Трансінвест” нам знайти за місцем реєстрації не вдалося.
Скоріше за все, не вдасться й притягти до відповідальності і власника та директора компанії, адже він проживає на неконтрольованій території.
ТОВ «НТП «Трансінвест» має цілий перелік відкритих кримінальних справ. Тут і справа в ГПУ, і в НАБУ і в Донецькій поліції. Але компанія і далі працює, особливо не зважаючи на всі відкриті провадження.
В іншому тендері ТОВ «НТП «Трансінвест» постачає запчастини до дизелів тепловозів. Все з тієї ж Росії.
Виробником продукції вказане ВАТ «Коломенський завод», м. Коломна, РФ.
Згідно укладеного договору ціна однієї форсунки дизеля Д-49 становить 10 800 грн. з ПДВ. В Україні такі форсунки продають по 1800 грн., а в Росії вони коштують ще дешевше – 2200 рублів за штуку.
На цьому контракті Укрзалізниця знову переплатила більш як в 5 разів. З такою ж самою накруткою ціни УЗ закуповувала у «Трансінвесту» й контактори для локомотивів. Тож можна говорити, що 5-ти разове завищення ціна на запчастинах локомотивів – це вже встановлена «маржа» від учасників цієї схеми.
Загалом за 5 років свого існування ТОВ «НТП «Трансінвест» уклало договори з УЗ на суму 450 млн. грн.
Щоправда історія «Трансінвесту» далеко не поодинока.
В середині 2018 року Укрзалізниця придбала на 50 млн. грн. російського проводу. Єдиними допущеними учасниками стали ТОВ «Техелектропром» та ТОВ «Еней».
Обидва учасники пропонували продукцію від ТОВ «ЗМИ-Профит» з міста Магнітогорськ, Росія. Ну і знову ж таки з мінімальною різницею цін і без жодної конкуренції.
До цього Укрзалізниця закупила на 120 млн. грн. російського дроту у ТОВ «Інтеркабель-Київ». Тоді в тендерних вимогах замовник вказав, що постачальник має поставити продукцію протягом 30 днів від отримання заявки. Звісно не кожен виробник зможе виготовити за 30 дні продукції на 120 мільйонів.
В результаті такої вимоги на тендер прийшли лише 2 учасники – вже згадане ТОВ «Техелектропром» та ТОВ «Інтеркабель Київ», яке і виграло закупівлю без конкуренції. Обидва учасники пропонували дроти від АО «Росскат» з міста Нєфтєгорск, РФ.
Укрзалізниця заплатила за мідний провід НлОл 0,04Ф-100 по 417 грн/кг з ПДВ. При цьому в Росії цей же дріт продавали по 135 грн/кг.
Звісно Укрзалізниця могла би закупити український аналог цього дроту – МФ-100 та ще й в 2 рази дешевше, але не захотіла. В державній компанії вигадали геніальне пояснення, що російський НлОл 0,04Ф-100 має дещо кращі характеристики стійкості до зношення. Саме за це і варто переплатити в 2 рази.
Ну і звісно вигадана тендерна умова про постачання в 30 днів після укладання договору з потрібним посередником швидко розтанула. В подальшому замовник навіть підписав угоду про продовження терміну дії договору на наступний рік, бо ТОВ «Інтеркабель Київ» не встигло за 3 місяці поставити весь обсяг.
На трьох ТОВ «Техелетропром», ТОВ «Еней» та ТОВ «Інтеркабель Київ» отримали від Укрзалізниці понад 950 мільйонів грн. за кабельно-провідникову продукцію. Пізніше детективи НАБУ з’ясують, що залізниця за цими контрактами переплатила щонайменше 225 мільйонів.
НАБУ почне розслідування справи №52018000000000089 від 07.02.2018, за фактом зловживання службовими особами «Українська залізниця».
«Так, вказані службові особи Філії «ЦЗВ» ПАТ «Укрзалізниця» протягом 2016 – 2018рр., вступивши у злочинну змову зі службовими особами ТОВ «Техелектропром», ТОВ «Еней» та ТОВ «Інтеркабель Київ», безпідставно завищували очікувану вартість при проведенні публічних закупівель кабельно-провідникової продукції на загальну суму понад 225 млн. грн., та створили штучні умови для перемоги вказаних суб’єктів господарювання, при яких одночасно фактично унеможливили участь в даних закупівлях заводів-виробників кабельно-провідникової продукції, в тому числі ПАТ «Одеський кабельний завод «Одескабель», ПАТ «Завод «Південькабель»…», – йдеться в матеріалах справи.
Іще одним посередником в постачанні російських запчастин є ТОВ «Смарт Ексім», яке записане на мешканця окупованого Донецька Євгена Ущеку.
Зокрема нова компанія виграла тендера на постачання електромагнітних реле для приладів безпеки колій.
ТОВ «Смарт Ексім» (так само як і його формальний конкурент) зазначило, що є офіційним представником ПП «Т.С.О.», яке є представником в Україні російського виробника – ПАТ «Елтеза» (м. Камишлов, Свердловська обл., РФ).
Ціни за одиницю продукцію за результатами закупівлі мають ледь не астрономічний характер. Максимальна вартість електромагнітного реле технології виробництва 50-ти річної давності сягає 80 тисяч гривень за одиницю.
Деякі ціни:
На російському ринку ціни на цю продукцію в 3 рази нижчі, ніж для Укрзалізниці. Так ціна одного реле КШ1-80 за результатами тендеру склала 25 300грн. з ПДВ. В цей час російська компанія «ВСП74» пропонує такі ж реле по 19 950 руб. (8 800 грн.). Тобто в 2,9 рази дешевше.
Також Укрзалізниця впродовж останніх років купувала російські генератори, російські реле з потрійною переплатою, російські редуктори і багато іншого. Всі ці закупівлі відбувалися за ідентичним сценарієм – жодної конкуренції та захмарні ціни.
За даними аналітичної системи YouControl тільки в 2017 році в Україну імпортували з Росії обладнання і запчастини для залізниці на 82 млн. дол. США, або близько 2 мільярди грн.
Попри те, що Укрзалізниця неодноразово запевняла, що буде відмовлятись від російських запчастин, насправді далі обіцянок справа так і не зрушує. Бо посередництво від східного сусіда приносить сотні мільйонів певним компаніям.
Читайте також:
18 коментарів