Вже більше двох тижнів працівники окремих локомотивних депо продовжують так званий “італійський страйк”. Ця форма протесту передбачає неухильне виконання всіх інструкцій залізничників, що призводить до неможливості роботи через невідповідність локомотивів і стану їх обслуговування технічним вимогам.
Сам страйк організовано незалежними профспілками. Примітно, що головна і найчисельніша профспілкова організація залізниці – Рада профспілки залізничників і транспортних будівельників України вказаний страйк не підтримала. При цьому варто зазначити, що на відміну від незалежних профспілок (невеликих місцевих організацій) Рада профспілки залізничників є досить лояльною до керівництва УЗ. До того ж Укрзалізниця фінансує 50% її надходжень. Так, наприклад, на 2018 рік заплановано направити 133 мільйони гривень її профкомам для оздоровлення працівників.
З пояснювальної записки до Фінплану УЗ на 2018 рік
Відносна малочисельність страйку залізничників компенсувалася тривалістю події. За 2 тижні Укрзалізниця почала відчувати гостру проблему із забезпеченням перевезень хоч і намагалася компенсувати простій “проблемних” депо за рахунок інших.
Основними причинами страйку є низька заробітна плата та позбавлення локомотивних бригад пільг за шкідливі умови праці.
Так останнє підвищення заробітної плати залізничників пройшло нібито зовсім недавно – в квітні цього року. Проте самі працівники були обурені нерівністю корегування зарплат. Посадові оклади керівництва Укрзалізниці підвищились здебільшого на 50-100%, а от звичайні працівники отримували зазвичай плюс 5-15% до посадового окладу. При цьому ряд професій залишається соціально вразливими. Зарплати інженерно-технічних працівників, слюсарів, провідників і колійників дуже далекі від європейського рівня і становлять всередньому близько 5-8 тисяч гривень на місяць.
Цікаво, що самі машиністи локомотивів мають чи не найвищу зарплатню серед робітників – 12-18 тисяч гривень, але страйкують і за себе і “за того хлопця”. До того ж локомотивні бригади нарікають на умови своєї роботи. Більшість техніки була сконструйована ще 30-40 років тому і давно відпрацювала свій ресурс, а тому працювати стає все важче і небезпечніше.
Сама ж Укрзалізниця, схоже, до останнього намагалася ігнорувати страйк. А у випадку страйку залізничників приватного “Арселор-Міттал” навіть згодилася допомогти компанії, надавши власні локомотиви і бригади працівників.
Пізніше залізниця заявила, що проінспектувала найпроблемніше депо Кременчук і не виявила серйозної загрози для локомотивних бригад.
“Комісія Укрзалізниці, яка оглянула два локомотиви в депо Кременчук, підтвердила, що зазначений рухомий склад придатний до роботи та безпечний для машиністів” – йдеться на офійному сайті УЗ під промовистою назвою. Що за комісія оглядала локомотиви і чому оглядалися тільки 2 локомотиви, а не всі – сказати важко. Цілком можливо, що цими двома виявилися найновіші одиниці в парку.
На третьому тижні ініціативу в свої руки взяв міністр інфраструктури. “Круглий” стіл між протестувальниками і керівництвом УЗ під наглядом Омеляна завершився пізно ввечері 29 травня. Проте спільної точки зору учасники так, схоже, і не знайшли.
За повідомленням учасників зустрічі сторона влади пропонує створити комісію для вивчення питання оплати праці саме машиністів локомотивів (як протесувальників). Тоді ж як представники незалежних профспілок вимагають перегляду зарплати і для помічників машиніста та слюсарів з ремонту рухомого складу.
Поки складно сказати чим завершаться перемовини, але неквапливість керівництва Укрзалізниці і неготовність оперативно вивчати запити своїх працівників досить трагічно відбивається на якості роботи компанії. До того ж багато кому так і залишилося незрозумілим, чому керівники залізниці отримали оклади від 50 до 500 тисяч гривень, тоді як більшість звичайних працівників продовжують працювати на 5-8 тисяч на місяць. Сам же керівник залізниці Євген Кравцов за травень місяць задекларував зарплату в розмірі 601 тисяча гривень.
Написати відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.