Медичне страхування залізничників: нелегкий вибір між “сірою” та “білою” схемами

Вивчивши питання медичного страхування на залізниці можна дійти висновку в тому, що існує дві схеми, які зараз діють на найбільшому державному підприємстві України. Розберемо та представимо читачам всі їхні найголовніші аспекти.

Кожна зі схем має свої переваги. Питання полягає лише в тому, хто в підсумку отримує зиск від цих переваг. Умовно назвемо їх “білою” та “сірою” схемами.

Переваги “сірої” схеми (Страхувальником виступає роботодавець в інтересах третіх осіб – своїх найманих працівників):

1. Роботодавець отримує від страхових компаній 1% від щомісячного страхового платежу.

Фактично це є сплатою страхової компанії за доступ до ринку страхування, додатковим доходом Укрзалізниці. Витрати практично відсутні зважаючи на те, що застраховані працівники винагороди за страхування від свого роботодавця не отримують.

2. Відсоток повернення коштів страховиком повинен складати не менш ніж 80%.

Якщо загальний обсяг виплат страхової компанії за страховими випадками менший ніж 80% – залишок коштів направляється на розвиток відомчих медичних закладів. Тобто – чим менше коштів буде витрачено на компенсацію працівникам, тим більше коштів залишиться на фінансування власних лікарень. За декілька років співпраці залізниць зі страховими компаніями ця схема дозволила суттєво покращити оснащення деяких із залізничних лікарень. Застосований метод дозволяє залізниці швидко задовольнити потреби лікарень в гостродефіцитному медичному обладнанні.

 Переваги “білої” схеми (Страхувальником є безпосередньо застрахована особа).

1. Договір страхування між страховою компанією та залізничником укладається без посередників. Принцип доволі простий – “Хто сплачує, той і є замовником та споживачем послуги”. Функція роботодавця обмежується лише компенсацією частини страхових внесків та створенням умов для співпраці страхової компанії з його працівником.
2. Наявність прямих договорів звільняє залізничників від низки існуючих норм на кшталт – “за узгодженням зі Страховиком”, “надання пріоритету базовим лікувальним закладам Укрзалізниці” або “відшкодування визначається договорами з медичними закладами”.
3. Всі відшкодування пов’язані з конкретною застрахованою особою та страховим випадком.

Недоліки, які є спільними для обох схем.

Вибір страхової компанії для кожного залізничника є суто індивідуальним та залежить переважно від місця постійного проживання працівника. Для мешканців населених пунктів де розташовані залізничні лікувальні заклади є переважними тарифні плани страхової компанії, які передбачають максимальне (практично повне) відшкодування витрат на стаціонарне лікування. Для мешканців проживаючих далеко від медичних закладів перевагою є сума відшкодування за здійснену оплату лікування своїми коштами, самостійний вибір лікувального закладу. Значне скорочення кількості залізничних лікувальних закладів внесло суттєвий дисбаланс до структури відшкодувань за страховими виплатами залізничникам.

Також працівникам треба пам’ятати, що примусове нав’язування роботодавцем будь-якої страхової компанії та втручання в умови страхування є неприпустимим. Підтвердженням тому є  науково експертний висновок.